Осінь, безбарвна та сіра, ступила на облущений поріг,
В навушниках Земфіра, подалі від ненависних доріг.
Я в тобі вбачаю диво, та літак у небо вже злетів,
Не лякай мене ти, зливо, він про кохання шепотів.
Лише самотня та холодна, осінь плечі обійма,
Хвиля почуттів глибоководна, її уже я не сприйма,
Навіщо стільки обіцянок, пустих, примарних та гірких,
Ми розбили досить склянок, таких для нас хитких.
Я тебе шукаю всюди, ось, знайшла, ти зачекай,
Напишу тобі етюда, ти поки приготуй нам чай,
Посмішці очей твоїх медових відповідаю ніжно - "я готова",
Осінніх барвів кольорових повна душа моя цукрова. (с) Тесса Колейс
Осень, бесцветный и серый, ступенчатый на прикованном пороге,
В наушниках Земфира вдали от ненавистных дорог.
Я вижу чудо в тебе, а самолет в небе уже взял,
Не пугайте меня, с пустым, он о любви шепота.
Только одинокий и холодный, осенние плечи объятия,
Волна чувств глубокая, она уже не воспринимается,
Почему так много обещаний, пустых, призрачных и горьких,
Мы сломали красивые очки, такие для нас шатки.
Я ищу тебя везде, здесь, найден, вы будете ждать,
Я напишу тебе Etude, вы будете готовить нам чай,
Улыбка твоего меда, дорогая нежно отвечает - «Я готов»,
Цвета осени цвета являются полной душой, мой сахар. (в) Tessa Koleys
