Сл.Ірини Зінковської
Любила, вірила, прощала
У ніч, росою споєну
і травами настояну,
кохання засвітало у очах.
Згорало небо зоряне,
мов та душа нескорена,
що губиться в земних передчуттях.
Приспів:
Любила, вірила, прощала
і відпускала так, щоб не хотів піти.
Любила, до небес злітала…
Я йду до тебе, милий, назавжди.
Вогнями вечоровими,
зірницями бузковими
знов матіоли квітнуть у саду.
Дзвінкими зорепадами,
цілунків міріадами
навіки в серце я тобі впаду.
Приспів.
Сл.Ирины Зинковской
Любила , верила , прощала
В ночь росой сплоченную
и травами настоянную ,
любовь засвитало в глазах.
Сгорало небо звездное ,
как и душа непокоренный ,
что теряется в земных предчувствиях .
припев:
Любила , верила , прощала
и отпускала так, чтобы не хотел уйти.
Любила , до небес слетала ...
Я иду к тебе , милый , навсегда.
Огнями вечерней ,
зарницами сиреневыми
вновь маттиолы цветут в саду .
Звонкими звездопад ,
поцелуев мириадами
навеки в сердце я тебе упасть .
Припев.
