Ген в Карпатах є старенька хата
Оминають хату світлі сни
Там і досі мати жде повстанця
Жде свого синочка, жде свого синочка із війни
Тільки друзі бачили в той вечір
Як притис він руку до грудей
Окропила землю кров гаряча
І погасли очі, і погасла синява очей
Не розкажуть їй карпатські кручі
Що гроза над краєм знов стає
Рано-вранці вербонька плакуча
За повстанцем, за повстанцем сльози, сльози ллє
The gene in the Carpathians is an old house
Pass by the house bright dreams
There have still awaits rebel
Waiting for his son, waiting for his son to war
Only friends saw that evening
As he pressed his hand to his chest
Ground hot sprinkled blood
And extinguished eyes, and went out blue eyes
Do not tell her Carpathian cliff
That storm is over the edge again
Early morning weeping verbonka
According to the rebels , with the rebels tears , tears pouring
