Вони давно вже втратили життя,
В них згасло все, що тільки малось,
Умерли всі і думи, і чуття,
І тільки форма їх такою же зосталась…
Але вони сміються, мов вві сні,
І погляд мій приковують до себе,
Нагадують розкоші весняні
І кажуть про тепло, про радощі, про тебе.
Ці квіти — спогади про світлі дні…
І хай відносин наших світ погасне,
А спогади все ж будуть жить в мені,
Нагадувать про дні, про ночі теплі, ясні…
1904
Они давно погибли,
Они вышли из всего этого лишь мало,
Умер все и мысли и чувства,
И только их форма осталась прежней ...
Но они смеются, как во сне,
И мой взгляд обнялся на себя,
Роскошь весны напоминает
И они говорят о тепло, о радости, о тебе.
Эти цветы - воспоминания о ярких днях ...
И пусть наши миры выйдут,
И воспоминания все равно будут жить во мне,
Напомните о днях, ночи теплые, ясные ...
1904
