Мабуть найкраща у світі країна,
Країна посмішок, миру й добра.
Де солов’їною мовою лине,
Козацька пісня на хвилях дніпра.
Та я не бачив напевно простого,
І ні на мить уявлять не хотів.
Що прийде день я благатиму в Бога,
Звільніть її від її ж ворогів.
Приспів:
Вставай з колін моя Україно,
Борись до крику до поки лишиться сил.
Нам потрібно стояти єдино,
І ми є сила, я вірю що я не один.
Під рідним прапором жовто-блакитним,
Тобою рвуться мільйони живих сердець
За рідну неньку, за правду, за віру.
Бо вже у всіх увірвався терпець.
Не зрозуміти, ніяк не збагнути,
Не підібрати дохідливих слів.
Мабуть душі треба бути черствою,
Щоб не помітити сліз матерів.
Якими треба вже бути чужими,
Щоб відхрестившись палити мости.
Коли за правду та мову чудову,
На кладовищах зростають хрести.
Приспів:
Ще не вмерла України ні слава ні воля
Приспів:
Видимо лучшее в мире страна,
Страна улыбок, мир и добро.
Где соловинский язык - переулка,
Казачьего песни на волнах Днепра.
И я не видел определенно просто,
И я не хотел представить на мгновение.
Это придет день, когда я беген Богу,
Освободить его от его же врагов.
Припев:
Вставать с моими коленями Украина,
Грудь, чтобы кричать до сил.
Нам нужно стоять один,
И мы власть, я верю, что я не одинок.
Под родным флагом желто-синий,
Вы порваны миллионы живых сердец
Для его родного момента, по истине, для веры.
Потому что Tenter ворвался во всем.
Не понимать, не понимать,
Не забирайте спокойные слова.
Возможно, души должны быть смелыми,
Чтобы не заметить слезы матери.
Какой из них уже должен быть кем-то другим
Чтобы курить мосты.
Когда за правду и чудесный язык,
На кладбище рост крестов.
Припев:
Еще не умер от Украины без славы
Припев:
