Світ за очі сплива, проходять літа,
На майдані вже зовсім не ті самі люди.
На облупленій стінці застигла вода,
Сподіваються всі, що війни вже не буде.
Чорно-білим крилом птах майнув поміж нас,
Ті хто все ще живі пригадують час,
Коли діти малі підростали веселі,
Коли все ще цілі були люди й оселі.
І неслася вода - джерело серед лісу,
Де не було солдат, ні окопів, ні ___.
І сприймали життя, наче дивна завіса,
Наче чийсь незавершений пустотний жарт...
Світ за очі сплива, проходять літа,
На майдані вже зовсім не ті самі люди.
І сіяє зоря на розорений лан,
Сподівалися всі, що війни вже не буде...
The world for floating eyes, the summer is passing,
Not the same people on the square.
On the peeled wall the water was frozen,
It is hoped that there will be no war.
The black and white wing of the bird was between us,
Those still alive remember the time,
When young children are growing up cheerful,
When people and homes were still whole.
And water flowed - a spring in the forest,
Where there were no soldiers, no trenches, no ___.
And they perceived life as a strange curtain,
Like someone's unfinished hollow joke ...
The world for floating eyes, the summer is passing,
Not the same people on the square.
And the star shines on the ruined flax,
Everyone hoped that there would be no war ...
