Десь за горою вже сонце тихенько зайшло,
День відійшов, вечір прийшов.
Роси спадають на трави, і ночі крило
Торкнулось вій, в сон відійшло.
Та не вкраде ця ніч з думок моїх
Той голос, ті вуста,
Ті очі, що давно у пам’яті беріг.
Приспів:
Бо в сні відлітаю до того раю,
Де тебе знайшов, де тебе я шукаю,
Де біля тебе я мовчу і жадаю,
Бо тебе я кохаю.
В долі питаю, бо сам не знаю,
Чом так нишком в вічі тобі заглядаю,
Та що ж робити, коли сон мій зникає,
Лише сонце засяє.
Ніч заховала від мене краплинку тепла,
Проміння світла, дарунок сонця.
Та не забрати любові, що вічно жива,
В моїх оселі, в моєму серці.
Бо не вкраде ця ніч з думок моїх
Той голос, ті вуста,
Ті очі, що давно у пам’яті беріг.
Где-то за горой уже солнце тихонько зашел,
День отошел, вечер пришел.
Росы приходят в травы и ночи крыло
Коснулось ресниц, в сон ушло.
И не украдет эта ночь с мыслей моих
Тот голос, те уста,
Очи, давно в памяти берег.
припев:
Потому во сне улетаю к тому раю,
Где тебя нашел, где тебя ищу,
Где у тебя я молчу и жажду,
Потому что тебя я люблю.
В судьбе спрашиваю, потому что сам не знаю,
Почему так тихо в глаза тебе заглядываю,
И что же делать, когда сон мой исчезает,
Только солнце засияет.
Ночь спрятала от меня капельку тепла,
Лучи света, дар солнца.
Но не забрать любви, вечно живая,
В моих дома, в моем сердце.
Потому что украдет эта ночь с мыслей моих
Тот голос, те уста,
Очи, давно в памяти берег.
