Можливо знову загримлять гармати,
І там зімне пшеницю, на лану
І буде плакать і журитись мати
Коли сини ітимуть на війну
І хтось в останнє поцілує милу
І хтось сльозу не прохану змахне
А може дехто втратить віру й силу
Своє життя рятуючи одне.
Але не як я виснути не стану
Хоч як не буде боляче мені
За нашу землю дорогу й кохану
Я рад прийнять на себе всі вогні
За тих дітей що бігають до школи
За матерів змарнілих у труді
За рідні наші верби довгополі
За наші дні прекрасні молоді.
І тут ні сліз ні вітчаю не треба
І тут не треба страху і ниття
Живе лиш той хто не живе для себе
Хто других виборює життя
Может быть, оружие снова,
И на переулке есть зим пшеница
И будет потерпеть крах и крошить мать
Когда сыновья идут на войну
И кто-то в последних поцелуях миля
И чьи-то слезы не пропустили
Или, может быть, некоторые потеряют веру и силу
Его жизнь экономия одна вещь.
Но не так, как я развернулся
Хотя это не повредит мне
Для нашей земли и возлюбленной
Я консультируюсь на всех огнях
Для тех детей, бегущих в школу
Для матерей смазки в труде
Для урожества нашей ивы долго падать
Для наших дней красивая молодость.
И здесь у вас нет следов
И нет страха и килти
Живет тот, кто не живет для себя
Кто другие плавают жизнь
