Майже з'явилося сонце
а очі далеко ще в снах
ріками день шепоче
і листя тріпоче в грудях
є між деревами близькість
чорного гілля рука
крилами все обійме
осінь, що вічно свята.
я памятаю неба
карого кольору шквал
опалі з голоду квіти
холод дерева гойдав
а ти дивилася в мене
юробою ніжних думок
теплом вела за собою
епізодами тихих нот
болем з очей зливала
елегію осінніх слот
біля каміння мене напувала
еліксиром своїх думок
залишились на лавочці зправа
тусклі примари даремних скорбот
ясні очі твої в безкінечність мовчали
між світами думок витали, і думками світів
невидимою любов'ю
осипався я, й згорів.
Nearly sun appeared
and his eyes away in dreams
day whispering rivers
and leaves trembling in the chest
is the proximity between the trees
black hand branches
all wings embrace
autumn, ever holiday.
I remember the sky
Kary color flurry
disgrace of hunger flowers
cold rocked tree
and you looked at me
yuroboyu gentle thoughts
heat led to a
episodes quiet notes
pain poured from the eyes
autumn elegy slot
stones at me irrigated
elixir his thoughts
from right to left on the bench
tuskli ghost useless sorrows
clear your eyes in silent infinity
thoughts hovered between worlds and worlds of ideas
invisible love
I showered, and burned.
