Таким паралелям
світ – лише стеля
із намальованим місячним серпом.
Ти – ніби скеля.
Я – як пустеля
із зоряним клавішним піском.
Небо от-от впаде.
Сонце нарешті зійде.
Зорі втратять місця.
Сонце і я.
Летять, мов комети
два силуети.
Два знаки оклику за покликом зими.
Душевні замети
стікають в куплети.
І виринають оклики з пітьми.
Небо от-от впаде.
Сонце нарешті зійде.
Зорі втратять місця.
Сонце і я
Такие параллели
Мир только потолок
с нарисованным лунным серпом.
Вы утес.
Я как пустыня
со звездным ключом.
Небо упадет.
Солнце наконец идет вниз.
Расслы потеряют места.
Солнце и я.
Полет, кометы языки
Две силуэты.
Две восклицательные знаки, вызывая зиму.
Психические силосики
Слейте в куплеты.
И восклицания с тьмой удаляются.
Небо упадет.
Солнце наконец идет вниз.
Расслы потеряют места.
Солнце и Я.