Передосінній дощ
Тривав не більше двадцяти хвилин.
Через дорогу магазин.
Вина. Червоного чи білого вина.
Ну що ж.
Тримав міцніше,
А виявилось – ні.
Сумне кіно. Сумні думки.
Хіба втекти, не знаючи куди хіба.
Після дощу слів не знайду потрібних.
Як на біду люди ідуть на рівних.
Дощ. Осінь.
Блискавка навпіл світ.
Дощ краплями змивав з асфальту бруд,
потворні кольори споруд.
Слова написані без зайвостей. Дива.
Самосуд.
Найвища міра внутрішніх застуд,
залежна від сердечних амплітуд.
Але дощем змиває все, окрім тебе.
Після дощу слів не знайду потрібних.
Як на біду люди ідуть на рівних.
Дощ. Осінь.
Pre-day rain
It lasted no more than twenty minutes.
Across the street is a shop.
Fault. Red or white wine.
Oh well.
Hold on tight,
And it turned out - no.
Sad movie. Sad thoughts.
Did they run away without knowing where.
After the rain, I will not find the words I need.
How unfortunate people go on an equal footing.
Rain. Autumn.
Lightning is half the world.
Rain washed the dirt from the asphalt,
ugly colors of structures.
Words are written without merit. Diva.
Lynching.
The highest rate of internal colds,
depending on cardiac amplitudes.
But the rain washes away everything but you.
After the rain, I will not find the words I need.
How unfortunate people go on an equal footing.
Rain. Autumn.
