Народом співучим звуть нас у світі,
В терпіннях і смутках він завше співав.
Чи в тернях чужини, чи в вічному гніті,
Кобзар гучний голос завжди подавав.
Приспів: Ми діти України, в нас матінка одна,
В нас пісня солов”їна і щастя п`єм до дна.
Надіючись на Бога, на Матір Пресвяту,
Ми знайдемо дорогу (3р) бо знаємо мету.
Історія наша в віночку терновім
Писалася кров’ю на згарищі літ.
Вона оживала від світла любові
І знов дивувала піснями весь світ.
Тепер наша пісня дзвінка, промениста,
Бо пута одвічні упали з грудей.
Бо воля і віра, свята і пречиста,
Упевненим кроком іде до людей.
Народом певучим зовут нас в мире,
В страданиях и печали он всегда пел.
Или в тернии чужбины, или в вечном гнете,
Кобзарь громкий голос всегда подавал.
Припев: Мы дети Украины, у нас матушка одна,
У нас песня соловья "ина и счастье пьем до дна.
Надеясь на Бога, Матерь Пресвятую,
Мы найдем дорогу (3р) потому что знаем цель.
История наша в венчике терновом
Писалась кровью на пепелище лет.
Она оживала от света любви
И вновь удивляла песнями весь мир.
Теперь наша песня звонка, лучистая,
Потому путы извечные упали из груди.
Ибо воля и вера, праздники и Пречистая,
Уверенным шагом идет к людям.
