Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
«Що, болить?» – мене питали,
Але я не признавалась –
Я була малою горда, –
Щоб не плакать, я сміялась.
А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчиться драма
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма, –
Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сміятись.
As a child, used to
A fall on evil
It even reached the heart pain ,
I myself got up quietly.
"What hurts ?" - I asked,
But I confessed -
I was a little proud -
To Plaka , I laugh .
And now , when I
Joke will end evil drama
And as a break
Sharp , malicious epigram -
Merciless arms laughing
I'm afraid subjected ,
And long forgotten pride,
Wailing me not to laugh .
