Рiдна мати моя,ты ночей не доспала
Ти водила мене у поля край села
I в дорогу далеку ты мене на зорi проводжала
I рушник вишиваний на щастя дала
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка
І зелені луги,й солов'їні гаї
І твоя незрадлива,материнська ласкава усмішка
І засмучені очі хороші твої
Я візьму той рушник,розстелю наче долю
В тихім шелесті трав,щебетанні дібров
І на тім рушничкові,розквіте все знайоме до болю
І дитинство й розлука і вірна любов.
Родная мать моя , ты ночей недоспала
Ты водила меня в поля на краю села
I в дальний ты меня на заре провожала
I полотенце вышитый к счастью дала
Пусть на нем цветет росистыми дорожка
И зеленые луга , и соловьиные рощи
И твоя верная , материнская ласковая улыбка
И грустные глаза хорошие твои
Я возьму то полотенце , расстелю как судьбу
В тихом шелесте трав , щебетании дубрав
И в том полотенцу , розквите все знакомо до боли
И детство и разлука и верная любовь.
