На камені ноги мию,
На камені стою,
Навкруг мене чари сиплють,
А я ся не бою.
Навкруг мене чари сиплють –
А я не боюся,
Коби скорше до осені,
То я й притулюся.
Коби скорше до осені, –
Віддамся, віддамся,
Таки свому миленькому
Зрадити не дамся.
Сама овес я сіяла –
Сама його й скошу,
Сам мій милий нагнівався –
Сам і перепрошуй.
Чого вікна побіліли? –
Бо вітер з морозом.
Розгнівався мій миленький –
Бо затьмився розум.
Розгнівався мій миленький
У самий вівторок,
Здається ми, моя мамко,
Що вже неділь сорок.
Ой не сорок, моя доню,
Не сорок, не сорок:
Учора був понеділок –
Сьогодні вівторок.
На камне ноги мою,
На камне стою,
Вокруг меня чары сыплют,
А я ся боя.
Вокруг меня чары сыплют -
А я не боюсь,
Коби скорее к осени,
Так я и прислонюсь.
Коби скорее к осени, -
Отдамся, отдамся,
Таки своему миленькому
Изменить не дамся.
Сама овес я сеяла -
Сама его и скошу,
Сам мой милый нагнивався -
Сам и прощения.
Чего окна побелели? -
Потому что ветер с морозом.
Разгневался мой миленький -
Потому затьмився ум.
Разгневался мой миленький
В самый вторник,
Кажется мы, моя мамка,
Уже воскресений сорок.
Ой не сорок, моя дочка,
Не сорок, не сорок:
Вчера был понедельник -
Сегодня вторник.
