Рiдна мати моя,ты ночей не доспала
Ти водила мене у поля край села
I в дорогу далеку ты мене на зорi проводжала
I рушник вишиваний на щастя дала
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка
І зелені луги,й солов'їні гаї
І твоя незрадлива,материнська ласкава усмішка
І засмучені очі хороші твої
Я візьму той рушник,розстелю наче долю
В тихім шелесті трав,щебетанні дібров
І на тім рушничкові,розквіте все знайоме до болю
І дитинство й розлука і вірна любов.
My mother is dear, you have not slept at night
You led me into the fields by the village
And on the way you were traveling me at dawn
I thankfully gave the embroidered towel
Let the dewy path blossom on it
And green meadows and nightingale groves
And your irreverent, motherly kind smile
And your sad eyes are good
I'll take that towel, spread it out like fate
In the quiet rustle of herbs, the chirping of the beaver
And on that gun, blossom all the familiar to pain
And childhood and separation and true love.
