Пригадаю ті волошки, сині квіти,
Як волосся твоє ніжно пестив вітер,
Як за обрій п'яну ніч тверезить ранок,
ніжний ранок,
Все минуло, промайнуло, мов в тумані.
Все минуло, промайнуло, мов розлука
З того часу, як сплелися наші руки
Ти сподобав собі іншу - я не проти, я не проти,
Тож навіщо на весілля мене просиш?
Я прийду, мов не болить мене ні трошки
І врочисто принесу тобі волошки,
А як будуть синьоокі в тебе діти, в тебе діти,
Пригадай оті волошки - наші квіти.
Йдеш заплаканий до шлюбу, віє вітер,
Він тобі за мене сльози ніжно витер,
Срібний дзвін твоїх очей і чисті сльози, наші сльози
А між нами заметілі і морози.
Пригадаю ті волошки, сині квіти,
Як волосся твоє ніжно пестив вітер,
Як за обрій п'яну ніч тверезить ранок,
ніжний ранок,
Все минуло, промайнуло, мов в тумані.
Remember those cornflower, blue flowers,
As your hair gently caressing breeze,
As the horizon drunken night sober morning,
gentle morning
All passed, flashed like a fog.
All passed, flashed like separation
Since then, our hands intertwined as
You spodobav for another - I do not mind, I do not mind
So why ask me to the wedding?
I will come like not hurt me no little
I solemnly bring you cornflower,
What would you have blue-eyed children, you have children,
Remind cornflowers are they - our flowers.
You go to the tearful marriage, blowing wind,
It you me gently wiped the tears,
Silver Bell your eyes and pure tears our tears
And between us blizzards and frost.
Remember those cornflower, blue flowers,
As your hair gently caressing breeze,
As the horizon drunken night sober morning,
gentle morning
All passed, flashed like a fog.
