Пригадаю ті волошки, сині квіти,
Як волосся твоє ніжно пестив вітер,
Як за обрій п'яну ніч тверезить ранок (ніжний ранок),
Все минуло, промайнуло, мов в тумані.
Все минуло, промайнуло, мов розлука,
З того часу, як сплелися наші руки.
Що сподобав тебе інший я не проти (я не проти),
Тож навіщо на весілля мене просиш?
Я прийду, мов не болить мене нітрошки
І врочисто принесу тобі волошки.
А як будуть синьоокі в тебе діти (в тебе діти)
Пригадай оті волошки, наші квіти.
Йдеш заплакана до шлюбу, віє вітер,
Він тобі за мене сльози ніжно витер
Срібний дзвін твоїх очей і чисті сльози (наче сльози)
А між нами заметілі і морози.
Пригадаю ті волошки, сині квіти,
Як волосся твоє ніжно пестив вітер,
Як за обрій п'яну ніч тверезить ранок (ніжний ранок),
Все минуло, промайнуло, мов в тумані.
I remember those cornflowers, blue flowers,
As your hair gently caressed the wind,
As a drunken night sobers the morning (a gentle morning),
Everything was gone, blinking like fog.
Everything went by, like a separation,
Ever since our hands were woven together.
What else you liked, I do not mind (I do not mind),
So why are you asking me for a wedding?
I will come as if I am not sick at all
And solemnly I will bring you cornflowers.
And how blue will your children be (you have children)
Remember these cornflowers, our flowers.
You go crying for marriage, the wind is blowing,
He wiped your tears gently on me
The silver bell of your eyes and the pure tears (like tears)
And between us there were frosts.
I remember those cornflowers, blue flowers,
As your hair gently caressed the wind,
As a drunken night sobers the morning (a gentle morning),
Everything was gone, blinking like fog.
