Жовте листя з дерев опада.
Осінні вітри подувають .
Похиливсь, почорнів вже весь квіт.
А мені молодому знову від’їжджати.
Залилась плачем стара мати, Побіліла, зімліла, як цвіт.
Та згадала, як батька із хати Виряджала тому двадцять літ. 2р
Не сумуй і не плач, моя ненько.
Мені казку ще раз розкажи. Пригорніть мене, як те дитятко,
Що колись на руках колисали.
Залилась плачем стара мати, Побіліла, зімліла, як цвіт.
Та згадала, як батька із хати Виряджала тому двадцять літ. 2р
Як піду я на першую гору.
То погляну назад за собою.
Коли хату свою я побачу.
Засміюсь і махну я рукою.
Залилась плачем стара мати, Побіліла, зімліла, як цвіт.
Та згадала, як батька із хати Виряджала тому двадцять літ. 1р
Yellow leaves from fall trees.
Autumn winds are blowing.
He bent over, turning black all over.
And to me young to go again.
The old mother wept and wept, and turned white as a flower.
And she remembered how her father had been home for twenty years. 2p
Do not be sad and do not cry, my little.
Tell me the tale again. Embrace me like a baby,
What ever shook hands.
The old mother wept and wept, and turned white as a flower.
And she remembered how her father had been home for twenty years. 2p
As I go to the first mountain.
So I'll look back behind myself.
When I see my house.
I laugh and wave my hand.
The old mother wept and wept, and turned white as a flower.
And she remembered how her father had been home for twenty years. 1p
