Пам'ятаю, тату, давним-давно
В пам'яті моїй, як німе кіно:
Ми малі сміємося, ти молодий.
Згадую щодень, я той час золотий.
Думала тоді, ніби ти чарівник.
Ти ж бо ним не став, бо того ти звик,
Що любов батьківська спроможна в усе
Просто нас любив над усе.
Приспів:
Коли заплаче серце батька
Будуть очі його сумними.
У тебе в хаті, мій любий тату,
Завжди будемо дітьми малими.
Таку важку мозолясту долоню
Положиш ніжно на голову доні.
Надійно-затишно, як у дитинстві -
Благословиш.
Відцвітав садок твої доні росли.
І роки у вирій лелеки несли,
А як повертались несли сивину
Істину життя, наче сонце ясну.
І нехай в вікно заглядає зима,
Теплоту душі не погасить вона.
Перший сніг для тебе надію несе,
бо онуків любиш тепер над усе.
I remember Dad, a long time ago
In my memory, like a silent movie:
We are a small laugh, you're young.
I remember every day, while I was golden.
I thought then, if you were a magician.
You do because it did not, for that you used to,
What parent is able to love all
We just loved above all else.
Chorus:
When his father cry heart
Will his eyes sad.
You have a house, my dear Father,
Children will always be small.
Such heavy calloused hand
Lay gently on the head Don.
Secure-cozy as a child -
Bless.
Don Vidtsvitav your garden grow.
And the clamor of years stork carrying,
And returning bare gray hair
The truth of life, clear as the sun.
And let the window looks winter,
The heat of the soul not quench it.
First snow brings hope for you,
For now the grandchildren love above all else.
