Пригадаєш ті волошки, наші квіти,
Що мені волосся пестив ніжно вітер,
Десь на обрій п’яну ніч тверезив ранок...
Все минуло, промайнуло, мов в тумані.
Все минуло, промайнуло, мов розлука,
З того часу, як сплелися наші руки.
Ти сподобав собі іншу, я не проти,
Тож навіщо на весілля мене просиш?
Я прийшла, мов не болить душа нітрошки,
А в дарунок принесла тобі волошки.
Срібний дзвін твоїх очей і чисті сльози,
А між нами заметілі і морози.
Йдеш, заплаканий, до шлюбу, віє вітер,
Він за мене тобі сльози витре.
І як будуть синьоокі в тебе діти,
Пригадаєш ті волошки, наші квіти.
Пригадаєш ті волошки, наші квіти,
Що мені волошки пестив ніжно вітер,
Десь на обрій п’яну ніч тверезив ранок...
Все минуло, промайнуло, мов в тумані.
Think VTI cornflower, our flowers
What I gently caressed hair wind
Somewhere on the horizon drunken night tverezyv morning ...
All passed, flashed like a fog.
All passed, flashed like separation,
From the time that our intertwined hands.
You spodobav another, I do not mind
So why ask me to the wedding?
I came like a soul hurts nitroshky,
A gift brought you cornflowers.
Silver bell and clean your eyes tear,
And between us blizzards and frost.
You go, tearful, to marriage, blowing wind,
It is for you I wipe the tears.
And how would you have blue-eyed children,
Remember those cornflower, our flowers.
Remember those cornflower, our flowers
What I gently caressed cornflower wind
Somewhere on the horizon drunken night tverezyv morning ...
All passed, flashed like a fog.
