Ой що ж то за шум учинився,
Що комарик та й на мусі оженився!
Та взяв собі жінку невеличку,
Що не вміє шити-прясти чоловічку.
Що не вміє шити-прясти, ні варити.
Що не вміє комарику догодити.
Ой сів ся комар на дубочку,
Розпростер свої крила на листочку.
Зірвалася шура-бура, гей
Вона ж того комарика з дуба здула.
Ой упав же комар з високості,
Потрощив-поломив, собі кості.
Прилетіла його муха жалкувати:
"Ой де ж тебе, комарику, поховати?"
"Поховай ти мене в полі, мила,
Та й насип мені, мила, могилу!
Туди будуть наші хлопці збиратись,
З комаревої могили чудуватись:
"Ой що ж то лежить за покойник?
Ой чи цар, чи гетьман, чи полковник?
І не цар, не гетьман, не полковник,
А то ж мухи-цукутухи полюбовник!"
О, что было сделано для шума,
Какой комар и женился на Муси!
И немного взял женщину,
Что не может шить человека.
Что не может шить священника или приготовления.
Это не знает, как угодить.
О, комар на дубе,
Обширно их крылья на листе.
Расстал Шура-Бура, Гей
Она дубовый комар.
О, выпал комар
Он превзошел, его кости.
Его муха прибыла, чтобы сожалеть:
"О, где ты, комар, похоронить?"
"Оруди меня в поле, дорогая,
И набережная, сладкая, могила!
Там будут наши мальчики, собранные,
Из гробницы Комарева удивления:
"О, что лежит для кучи?
О, король, или Хетман или полковник?
И не король, не хетман, не полковник,
И так мух любителей! "
