Я зазираю в очі неба
Й нічого я не бачу там.
Розмалювати лише треба...
Лиш розітнулось пополам...
З його очей на землю краплі
Великі падають, важкі.
Мене спіймали знову лапи,
Холодні лапи на землі.
Не можу вирватися звідси.
Не можу! – кігті не дають.
Немовби в затишному кріслі,
Та дати пити не забудь...
Я зазираю в очі неба
Й нічого я не бачу там.
Та я б хотіла розірвати
Цю ковдру! сіру пополам.
Зафарбувати сіре небо...
Та лапи здавлюють мене.
Роздерти крісло лише треба
Й хоч раз... побачити тебе.
© Вікторія Демченко
I look into the eyes of the sky
And I don't see anything there.
You just need to paint ...
It just split in half ...
Drops from his eyes to the ground
Big fall, heavy.
I was caught by paws again,
Cold paws on the ground.
I can't get out of here.
Can not! - claws do not give.
As if in a comfortable chair,
And don't forget to give a drink ...
I look into the eyes of the sky
And I don't see anything there.
Yes, I would like to break up
This blanket! gray in half.
Paint the gray sky ...
And my paws are squeezing me.
It is only necessary to tear the chair
And at least once ... to see you.
© Victoria Demchenko
