навколо маленькі зіпсовані лиця
і часом і смородом дивних людей
в душі лиш пустоти як всохла криниця
а в голосі безліч невартих ідей
а серце збиваючись з ритму напевно
невпевнено йде все вперед і назад
не знає що хоче чи світло чи темно
та йде все саме чи за купу витрат
як хочеться часом беззвучно лежати
плювати у вічність у час і у простір
я так натомилась мені б тільки знати
коли розійдуться непрохані гості
вокруг маленькие испорченные лица
и время и вонью странных людей
в душе лишь пустоты как сухая колодец
а в голосе множество недостойных идей
а сердце сбиваясь с ритма наверное
неуверенно идет все вперед и назад
не знает что хочет или свет или темно
и идет все же или за кучу расходов
как хочется порой беззвучно лежать
плевать в вечность в любое время и в пространство
я так Извелась мне бы только знать
когда разойдутся незваные гости
