Зазвичай не помічаю
Що було і що втрачаю
Мені все одно
Не збагну, не зрозумію
Спалахну, на те волію
Збожеволію, змарнію
Від думок
Ну щоб здавалось вартого залишилось в мені
Навколо двері замкнені і дошки на вікні
Зазвичай не залишаю,
Спогадів яких без краю
Без надії сподіваюсь
Минуле наше втрачене, лишилося в пітьмі
Що далі? Двері замкнені і дошки на вікні
Розкажи, коли мине зима
Не мовчи, я за двох мовчатиму
Зрозумій, пусти, не зупиняй
Я тебе про це благатиму
Схаменусь невже ми різні
Повернусь, а можне пізно
Починати все спочатку?
Невже не знайдемо ми сил на щастя в майбутті
Невже не вдасться зберегти нам світлих почуттів?
Розкажи, коли прийде весна
Не мовчи, і я не мовчатиму
Зупинись, не йди, не залишай
Я тебе про це благатиму
Usually do not notice
What was the losing
I do not care
Not fathom not understand
Flash, though prefer
Mad, zmarniyu
From thoughts
Well, that seemed worth left in me
Around the doors locked and the window boards
Usually not leave,
Memories are without land
Without hope hope
Past our lost, left in the dark
What's next? Doors are locked and the window boards
Tell me, when winter passes
Do not be quiet, I keep silent for two
Understand, blank, do not stop
I will pray unto this
Shamenus are we different
I will return, and can later
Start all over again?
Can not we find strength to happiness in the future
Did not manage to keep us light feelings?
Tell me when it's spring
Do not be silent, and I will not keep silent
Stop, do not go, do not leave
I will pray unto this
