Палає знов самотня зірка за вікном,
Скажи мені, невже минув той дивний сон?
Біль наче дзвін в моєму серці відлунав
Та не збагну, як Тебе втратив, я й не знав...
Що у душі, цей біль живе,
Щодня й щоночі він нагадує про те,
Що крізь роки і крізь віка
Не в силах час згасить до Тебе почуття.
Я знов один, на самоті
І плаче тихо вітер за вікном,
Впусти мене, я все віддам за ніч з Тобою удвох,
Cолодкішу за сон.
Ми вдвох йдемо та поміж нами сірий птах,
Дозволь мені знайти себе в твоїх очах,
В твоїх очах дозволь залишитись мені,
Тобі віддам я все, останній подих свій в житті.
Навіщо серце стискається щораз,
Коли згада ту ніч, що поєднала нас?
Думки нестерпні: з Тобою щодня
Хтось інший поруч, а не я,
Шепоче він Тобі слова
І в час, коли згаса зоря Ти не одна.
Навіщо серце стискається щораз,
Коли згада ту ніч, що поєднала нас?
Знов спалах болю – благаю я -
Вгамуй цей біль, торкнися скронь
Та простягни свою долонь.
Немов молитва з вуст зліта Tвоє Iм'я...
Пылает вновь одинока звезда за окном,
Скажи мне, неужели прошло то странный сон?
Боль как колокол в моем сердце отзвучал
И не пойму, как тебе потерял, я не знал ...
Что в душе, эта боль живет,
Ежедневно и еженощно он напоминает о том,
Что сквозь годы и сквозь веки
Не в силах время погасить Тебе чувства.
Я снова один, в одиночестве
И плачет тихо ветер за окном,
Впусти меня, я все отдам за ночь с тобой вдвоем,
Cолодкишу за сон.
Мы вдвоем идем и между нами серая птица,
Позволь мне найти себя в твоих глазах,
В твоих глазах позволь остаться мне,
Тебе отдам я все, последний вздох свой в жизни.
Зачем сердце сжимается каждый раз,
Когда вспомнит ту ночь, которая соединила нас?
Мысли невыносимые: с Тобой ежедневно
Кто-то другой рядом, а не я,
Шепчет он тебе слова
И в то время, когда згаса звезда Ты не одна.
Зачем сердце сжимается каждый раз,
Когда вспомнит ту ночь, которая соединила нас?
Опять вспышка боли - умоляю я -
Утоли эту боль, коснись висков
И протяни свою ладоней.
Словно молитва из уст слетает Tвое Имя ...
