Давно вже наче не болить, адже час гоїть рани
Розтануть спогади в ту мить, коли мене не стане
Колись крізь камінь проросте, розквітне ніжна квітка
Наповнить змістом мої сни, чи я до цього звикну?
Я йду до неї, долаючи милі
В скронях біль, пил на очах
Мов птах, зі скелі
Впаду я вниз на поле троянд
Ну щоб здавалося з того, що більше йти не можу
І що з того, що кожну ніч знов бачу сни тривожні
Знов бачу поле вдалині, що полум’яно квітне
Там серед квіті я впаду і що є сили крикну:
Я йду до неї, долаючи милі
В скронях біль, пил на очах
Мов птах, зі скелі
Впаду я вниз на поле троянд
Хоч не можу йти та роблю ще я крок
«Я дійшов, я зміг!» - лине крик до зірок…
It has long been vzhe nache not bolit , Aje hour goїt Rani
Roztanut Spogad in that myt , if not camp Me
Kolis krіz kamіn germinate , rozkvіtne nіzhna kvіtka
Napovnit zmіstom moї NDA , chi I to tsogo zviknu ?
I ydu to neї , dolayuchi milі
In skronyah bіl drank at sight
Mov Ptah , Zi skelі
I'm falling down on the field Troyanda
Well dwellers zdaval s of scho bіlshe Iti not mozhu
Scho s ² , the scho cutaneous nich znov Baciu NDA trivozhnі
Znov Baciu field vdalinі scho polum'yano kvіtne
There sered kvіtі I fly into i scho º Seeley shout :
I ydu to neї , dolayuchi milі
In skronyah bіl drank at sight
Mov Ptah , Zi skelі
I'm falling down on the field Troyanda
Hoch not mozhu Iti that Robl slit I Krok
"I dіyshov I zmіg !" - Lina screaming until zіrok ...
