Споконвіків вона стоїть
Не владний час, ні доля сива
Погорду постать похилить
Стоїть на скелі вежа біла
Споконвіків вона мовчить
Але все бачить і все чує
Та десь у хмарах вдалині
Її думки весь час мандрують
В полоні білої вежі знов
Кипить в тобі гаряча кров
Ти в’язень зовні білих стін
В оточенні німих цеглин
Назад нема вороття
По сходах вверх в небуття
Immemorial it stands
Do not timeless nor fortune gray
Despised figure ELDERLY
Standing on a rock tower white
Immemorial it is silent
But it sees and hears everything
And somewhere in the clouds away
Her thoughts all the time traveling
In captivity white tower again
Boiling hot blood in you
You're a prisoner outside the white walls
Surrounded dumb bricks
Back no return
Up the stairs into oblivion
