"Утопія"
В епоху атрофованих думок,
"Життів" у соцмережах різних,
Не тягнемось руками до зірок,
Лишили на полиці свої мізки.
Весь сенс буття - в простих речах,
Що нам дарують насолоду,
Секс, їжа, сон...як той ховрах...
З яких часів ввійшло у моду,
Не мати власного смаку,
Пливти лиш хвилями мейнстриму?
Свою позицію чітку,
Змінити в мить на непостійну?
Нашестя зомбі боїмось,
Та самі в них перетворились.
Розплющте очі бодай хтось!
Мені колись таке наснилось...
Що люди всі немов один,
Великий дивний механізм,
Що по шляхам думок-судин
Несе ЖИТТЯ крізь сотні призм...
Життя! Майбутнє! Світ новий!
А не занепад і помиї...
Я після сну мов сам не свій,
Адже так близько був від мрії...
© Блуждающий Ветер
"Utopia"
In an age of atrophied thoughts,
"Lives" in various social networks,
We do not reach for the stars,
They left their brains on the shelf.
The whole meaning of life is in simple things,
What gives us pleasure,
Sex, food, sleep ... like that gopher ...
Since when has it become fashionable,
Don't have your own taste,
Only swim in the mainstream waves?
His position is clear,
Change in an instant to intermittent?
We are afraid of a zombie invasion,
But they themselves have become.
Open someone's eyes!
I once had a dream like this ...
That people are all like one,
Big weird mechanism,
What about the ways of thought-vessels
Carries LIFE through hundreds of prisms ...
Life! Future! The world is new!
And not the decline and slop ...
I'm not my own after sleep,
After all, he was so close to a dream ...
© Wandering Wind
