Край білого собору залізна огорожа,
а там жебрак старенький стоїть і в дощ, і в сніг.
Він каже перехожим: "Допоможіть Вам, Боже!
Подайте, люди добрі, копієчку на хліб!...".
Пробігли три школярки, а потім повернулись,
і ось бере монети простягнута рука.
А дівчинка молодша не мала ані гроша
і просто, наче донька, обняла жебрака...
Приспів: (2)
Все золото світу, все золото світу
не варте любові, добра і краси!
Все золото світу, все золото світу
не варте троянди, не варте сльози!
І сонечко заграло на куполах собору.
Старий зібрав монети, що день подарував.
Не замерзають сльози на лютому морозі...
Жебрак купив троянду і дівчинці віддав...
Приспів (3)
The edge of the white cathedral is an iron fence,
and there the old beggar stands in the rain and in the snow.
He says to passersby, "Help you, God!
Serve, good people, a penny for bread! ... ".
Three schoolgirls ran, and then returned,
and behold, the outstretched hand takes the coin.
And the younger girl had no money
and just, like a daughter, hugged a beggar ...
Chorus: (2)
All the gold in the world, all the gold in the world
not worthy of love, goodness and beauty!
All the gold in the world, all the gold in the world
don't deserve roses, don't deserve tears!
And the sun shone on the domes of the cathedral.
The old man collected the coins that the day gave.
Tears do not freeze in the bitter cold ...
The beggar bought a rose and gave it to the girl ...
Chorus (3)
