САМОТНЯ ЖІНКА
Станіслав Городинський
Впав на землю вечір, мов туман,
Тихо, тихо ніч над містом плаче.
Я зайду в маленький ресторан
І тебе самотню там побачу.
В залі грає музика гучна,
Все твоє життя здається сном.
Ти сидиш за столиком одна
І тримаєш келих із вином.
Приспів:
Самотня жінка, доля непроста.
Вино іскриться в срібнім кришталі,
А погляд твій розгублено пита:
«Чи є десь той єдиний на землі?».
В душі заплаче скрипка самоти,
На струнах серця обізветься жаль.
Ніхто не знає, як чекаєш ти,
Коли тебе торкнеться твій скрипаль.
Молодий закоханий скрипаль
Про чуже кохання заспіває,
А твоєї долі синій птах
До твого вікна не прилітає.
Ну чому в житті буває так,
Скаже дощ, ридаючий у шибку,
Самотня жінка – це сама печаль,
Це схоже на чиюсь забуту скрипку.
Single women
Stanislav Horodynskyy
Evening fell to the ground like a fog,
Quietly, quietly weeping night over the city.
I get a little restaurant
And there you see lonely.
In the hall playing music loud,
All your life seems a dream.
You sit at a table one
I hold a glass of wine.
Chorus:
Lonely woman fate easy.
Sparkling wine in crystal silver,
And look your confusion asks:
"Is there somewhere that only on the earth?".
At heart cries violin solitude,
At the heart strings obizvetsya unfortunately.
No one knows how to wait for you,
When you touch your violin.
The young violinist in love
On someone else's love cock,
A lot of your blue bird
By your windows are flies.
Why is life so
Rain will say, sobbing in a pane of glass,
Lonely woman - is the sadness,
It's like someone's forgotten violin.
