А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина...
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір*я,
А з правди, чесноти і довір*я.
У кого - з вірності у коханні.
У кого - з вічного поривання.
У кого - з щирості до роботи.
У кого - з щедрості на турботи.
У кого - з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!
А и правда , крылатым почвы не надо.
Земли нет, то будет небо.
Есть поля , то будет воля.
Нет пары, то будут облака .
В этом , наверное , правда птица ...
А как же человек? А что же человек?
Живет на земле. Сама не летает.
Крылья нет. Крылья нет!
Они , те крылья , не из пуха - пор * я ,
А от истины, добродетели и доверь * я .
У кого - с верности в любви.
У кого - из вечного стремления .
У кого - с искренности к работе.
У кого - с щедрости на заботы .
У кого - из песни , или надежды ,
Или поэзии , или мечты.
Человек якобы не летает ...
Крылья нет. Крылья нет!
