Текст песни Бруно Ферреро - Один із багатьох днів

Поглянь, мамо! – вигукнула семирічна Марта.
– Зараз, зараз! – автоматично вимовила знервована жінка за кермом, маючи на голові купу справ, що іще очікували на неї вдома.
Потім була вечеря, перегляд телепрограм, купання, телефонні розмови, аж пришов час, коли треба було вкладатись спати.
– Марто, вже час іти в ліжечко!
Дівчинка побігла східцями вгору. Мама вже падала від утоми, та цілуючи її, усе ж знайшла в собі сили, щоб помолитися разом з донечкою. Поправила ковдру.
– Мамусю, забула дати тобі одну річ!
– Даси вранці, – відповіла мама.
Дівчинка невдоволено насупилась.
– Але ж вранці в тебе знову не буде часу!– запротестувала.
– Знайду час, не хвилюйся, – відказала мати, обережно обороняючись.
– Добраніч! – додала й рішуче зачинила двері.

Та все ж не змогла забути сумних очей дитини. Тихесенько повернулась в кімнату до дівчинки. У маленькій дитячій ручці помітила затиснені клаптики паперу. Наблизилась й обережно розтулила долоньку. Дівчинка подерла на дрібненькі шматки велике червоне серце із написаним на ньому віршем, що мав назву: «Чому я люблю свою маму». Жінка старанно зібрала всі клаптики й, наче з дитячої складанки, спробувала скласти пошматований листок паперу. Врешті змогла прочитати, що написала Марта:

«Чому я люблю свою маму»
Навіть як багато працюєш
І мусиш вирішити тисячу справ,
Завжди знаходиш час
Побавитись зі мною.
Люблю тебе, мамо, бо я –
Найважливіша частина Твого дня!

Ці слова глибоко зворушили жінку. За десять хвилин вона знову зайшла в кімнату дівчинки, тримаючи срібну тацю з двома чашками шоколаду і двома шматками торта. Лагідно погладила пухкеньку щічку Марти.

– Що трапилось? – запитала дівчинка, здивована нічними відвідинами.
– Це для тебе, бо ти – найважливіша частина мого дня!
Дівчинка посміхнулась і, трохи надпивши з горнятка, знову заснула.

А хто є найважливішою частиною твого дня?

Із книжки Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»

Look, mom! Exclaimed seven-year-old Martha.
- Now, now! Said the nervous woman behind the wheel automatically, with a bunch of things on her mind that were still waiting for her at home.
Then there was dinner, watching TV, swimming, talking on the phone, and it was time to go to bed.
- Marto, it's time to go to bed!
The girl ran up the stairs. The mother was already exhausted, but kissing her, she still found the strength to pray with her daughter. She fixed the blanket.
- Mom, I forgot to give you one thing!
"Give it to me in the morning," said my mother.
The girl frowned in displeasure.
"But you won't have time again in the morning," she protested.
"I'll find time, don't worry," said her mother, defending herself carefully.
- Good night! She added and closed the door firmly.

Still, she could not forget the child's sad eyes. She quietly returned to the girl's room. She noticed clutches of paper in a small child's pen. She approached and carefully opened her palm. The girl tore into small pieces a large red heart with a poem written on it, entitled: "Why I love my mother." The woman carefully gathered all the scraps and, as if from a children's assembly, tried to fold a torn piece of paper. Finally I was able to read what Martha wrote:

"Why I love my mom"
Even how much you work
And you have to solve a thousand cases,
You always find time
Have fun with me.
I love you, mom, because I -
The most important part of your day!

These words deeply moved the woman. Ten minutes later, she went back into the girl's room, holding a silver tray with two cups of chocolate and two pieces of cake. Gently stroked Martha's plump cheek.

- What happened? The girl asked, surprised by the night's visits.
- This is for you, because you are the most important part of my day!
The girl smiled and, after drinking a little from the cup, fell asleep again.

And who is the most important part of your day?

From Bruno Ferrero's book "365 short stories for the soul"