Один хлопець, нахилившись над столом, записував свої постанови. Його мати у той час прасувала білизну.
«Коли побачу когось, хто потопає, — писав хлопчина, — то відразу кинуся у воду, аби допомогти йому. Якщо загориться дім, виноситиму з вогню дітей. Коли трапиться землетрус, без жодного страху піду серед будинків, що валяться додолу, рятувати людей. А потім усе своє життя присвячу бідним цілого світу».
За якийсь час він почув голос мами:
— Синку, будь такий добрий, спустися до крамнички і купи хліба.
— Мамо, хіба ти не бачиш, що надворі дощ? — з докором спитав син.
Скільки уже було таких «хотів би» у нашому духовному житті...
Одна дванадцятилітня дівчинка записала якось у своєму щоденнику: «Ми є людьми майбутнього, отож повинні поліпшувати ситуацію. Найгірше — це нічого не робити і дивитися, як той бідний світ розпадається на друзки. Кричимо: «Хай живе мир!» — і ведемо війну. Повторюємо: «Геть наркотики!» — і ще більше торгуємо ними. Проголошуємо: «Ні — тероризму!» — і вбиваємо невинних. Хіба ж неможливо припинити усе це?
Хочу тобі сказати: якщо тебе справді засмучує ненависть у світі, не плач і не втрачай надії, а зроби щось, хай навіть маленьке!
Зроби щось, хай навіть маленьке.
One guy, leaning over a table, wrote down his decisions. His mother was ironing at the time.
"When I see someone who is drowning," the boy wrote, "I will immediately plunge into the water to help him. If the house lights up, I will carry the children out of the fire. When an earthquake strikes, I will, without any fear, go to the houses that are falling down to save people. And then I dedicate my entire life to the poor of the whole world. "
For a while he heard his mother's voice:
- Son, be so kind, go down to the store and buy some bread.
- Mom, don't you see it raining outside? Asked the son reproachfully.
How many such "wish" were there in our spiritual life ...
One twelve-year-old girl wrote in her diary once: “We are the people of the future, so we need to improve the situation. The worst part is to do nothing and watch the poor world fall apart. We shout: "Long live the peace!" - and we are at war. We say again: "Away with drugs!" - and we trade them even more. We proclaim: "No - terrorism!" - and kill the innocent. Is it impossible to stop all this?
I want to tell you: if you are really upset by the hatred in the world, do not cry or lose hope, but do something, even a small one!
Do something, even a small one.
