Текст песни Бруно Ферреро - Разом

Новобранці мусили бігати щоденно. Ще до світанку, тільки вистрибнувши з ліжок, розігрівали м‘язи. Розпочинали службу в спеціяльному військовому антитерористичному корпусі, тому звикли до навантажень, що постійно збільшувались, аж до повної фізичної знемоги. Тепер усе було інакше. Ці вправи були не схожі на їхній щоденний біг з ритмічним співом.

Цього разу бігли у повному військовому спорядженні. Наказ звучав, як завжди: «Вирушайте разом, біжіть разом, працюйте як одна команда і повертайтесь разом. Якщо усім вам не вдасться повернутись, не повертайтесь взагалі!»

Безкінечна дорога, біль, спрага, повне фізичне виснаження спричинились до того, що починав затьмарюватись розум, і в шерензі бігунів діялось щось таке, що викликало неспокій.

У п’ятому ряді, в центрі колони, один юнак не встигав. Ноги іще рухались, але швидкости, з якою бігла група, не витримував. Це був Сандрі, – худий хлопчина з рудим волоссям. Його голова хиталась на всі боки. Хлопцеві було важко. Почав відставати.

Новобранець, що біг праворуч, не втрачаючи темпу, наблизився й узяв у того важкий карабін. Солдатові із рудим волоссям на якийсь час наче додалось сил, але вже невдовзі очі затягло туманом, і він ледь ворушив ногами, голова, здавалось, рухалась окремо від тіла.

Тоді новобранець, що біг зліва, не зупиняючись, узяв його каску й припасував собі під пахву. Сандрі знову міг бігти. Черевики важко в одному ритмі гупали об землю, здіймаючи куряву. Гуп, гуп, гуп, гуп.

Сандрі почувався кепсько, дуже кепсько, ледь тримаючись на ногах, він спотикався, та все ж намагався бігти. Два вояки, що бігли позаду, схопили наплечник, – кожен за один ремінець. Сандрі сконцентрував останні сили, і рота продовжувала біг – аж до заходу сонця.

Двом ліпше, ніж одному, вони бо мають ліпшу користь із своєї праці.

Бо як упадуть, один одного підніме.

Горе ж одному, як упаде, й нема нікого, щоб його підвести.

Так само, як лежать удвох – їм тепло; одному ж як загрітись?

Наскочить на одного хтось, удвох проти нього стануть; троїста нитка не так хутко рветься.

(Проп. 4, 9-12)

Із книжки Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»

The recruits had to run daily. Before dawn, just jumping out of bed warmed up the muscles. They began their service in a special military anti-terrorist corps, so they got used to the ever-increasing loads, to the point of complete physical exhaustion. Everything was different now. These exercises were not like their daily running with rhythmic singing.

This time they fled in full military gear. The order sounded as always: “Go together, run together, work as one team and come back together. If you all can't get back, don't come back at all! "

The endless road, the pain, the thirst, the complete physical exhaustion, caused the mind to become clouded, and in the runners' queue, something that caused anxiety.

In the fifth row, in the center of the column, one young man did not make it. The legs were still moving, but the speed at which the group was running did not maintain. It was Sandry, a thin, red-haired boy. His head was shaking on all sides. The guy was hard. He started to fall behind.

The rookie running to the right, without losing pace, approached and took a heavy carbine. The red-haired soldier seemed to be gaining strength for a while, but soon his eyes were foggy and he was barely moving his legs, his head seemed to be moving away from his body.

Then the rookie running to the left, without stopping, took his helmet and fit his armpit. Sandra could run again. Boots were heavy in one beat rattling the ground, lifting the chicken. Gup, gup, gup, gup.

Sandri felt bad, very bad, barely holding his feet, he stumbled, but still tried to run. Two soldiers running behind grabbed a shoulder strap, each with a strap. Sandry concentrated his last forces, and his mouth continued to run - until sunset.

Two are better than one, because they benefit from their work.

For when they fall, they will lift one another up.

Woe to one when he falls, and there is no one to bring him down.

Just as they lie together - warm; one how to warm up?

Someone will jump at one, they will be against him; the triple thread breaks not so fast.

(Prop. 4: 9-12)

From Bruno Ferrero's 365 Short Stories for the Soul