Декілька молодих менеджерів, що тиждень навчалися на курсах підвищення кваліфікації, бігли коридорами аеропорту. Це було ввечері у п’ятницю, усі хотіли летіти на вихідні додому.
Чоловіки спізнювалися. Рейс літака відкладали вже кілька разів.
Бігли коридорами летовища, стискаючи в долонях паспорти, квитки та ручки валіз.
Зненацька двоє з них одночасно і ненавмисне зачепили кошик з яблуками, що стояв на лотку.
Яблука розсипалися по підлозі.
Не зупинившись і навіть не озирнувшись, чоловіки помчали далі. Їм поталанило – на літак вони встигли.
Всі, крім одного.
Один чоловік затримався. Йому стало неприємно через прикрість, яка спіткала господиню лотка.
Гукнув товаришам, щоб не чекали на нього. Потім зателефонував дружині, що прилетить наступним рейсом.
Тим часом розсипані яблука так і лежали на підлозі.
Враз чоловік збагнув, що продавчиня, молода дівчина, – незряча. Завмер на місці, приголомшений.
Великі сльози котилися по дівочих щоках.
Раз у раз вона нахилялася до підлоги, даремно намагаючись позбирати яблука, тоді як сила-силенна людей проходила повз неї, не затримуючись і навіть не звертаючи уваги на те, що діється.
А молодий менеджер опустився коло дівчини навколішки і заходився збирати плоди. Потім допоміг їй розкласти все на лотку.
Ще збираючи яблука, він побачив, що багато з них є ушкодженими через падіння на кам’яну підлогу. Такі яблука він поклав у кошик.
Далі витягнув гаманця і запитав дівчину:
– Ти добре почуваєшся?
Вона, усміхаючись, підтвердила це граційним кивком голови.
Чоловік простягнув їй купюру вартістю 100 євро.
– Прошу, візьми це. Я хочу відшкодувати збитки, яких ми тобі завдали. Сподіваюсь, ми не зіпсували тобі дня.
Чоловік уже відходив, коли дівчина загукала:
– Пане, будь ласка!..
Зупинився, обернувся, поглянув у невидющі очі.
Тоді вона запитала:
– Ісусе, то справді Ти?
Чоловік зупинявся не раз, поки дістався до зали очікування. Питання знедоленої сліпої дівчини дзвеніло у вухах, обпікало серце:
– Ісусе, то справді Ти?
А тебе вважають інколи Ісусом?
Із книжки Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»
Several young executives who attended the refresher training week fled through the corridors of the airport. It was Friday night, everyone wanted to go home for the weekend.
The men were late. The flight was delayed several times.
Running through the corridors of the airport, clutching passports, tickets and handles in their palms.
Suddenly two of them simultaneously and inadvertently hit a basket of apples standing on a tray.
Apples were scattered on the floor.
Without stopping or even looking back, the men rushed on. They were lucky - they made it to the plane.
All but one.
One man was arrested. He was uncomfortable with the anguish that had befallen the master of the tray.
I shouted to my comrades not to wait for him. Then he called his wife, who would arrive the next flight.
Meanwhile, the apples scattered and lay on the floor.
At one point the man realized that the saleswoman, the young girl, was blind. Froze in place, stunned.
Big tears rolled down the girl's cheeks.
Every now and then, she bends to the floor, trying in vain to pick apples, while a lot of people walk past her, without delaying or even paying attention to what is happening.
And the young manager sank around the girl's back and began to gather fruit. Then he helped her put everything on the tray.
While collecting apples, he saw that many were damaged by falling on the stone floor. He put those apples in the basket.
Then he pulled out his wallet and asked the girl:
- Are you feeling well?
She, smiling, confirmed this with a graceful nod of her head.
The man handed her a $ 100 bill.
- Please, take this. I want to make good the damage we have caused you. I hope we didn't ruin your day.
The man was already leaving when the girl yelled:
- Sir, please! ..
He stopped, turned, looked into unseeing eyes.
Then she asked:
"Jesus, are you really?"
The man stopped several times until he reached the waiting room. The question of a deprived blind girl rang in her ears, burned her heart:
"Jesus, are you really?"
Are you sometimes considered Jesus?
From Bruno Ferrero's 365 Short Stories for the Soul
