Кожного ранку могутній цар Бенґаді приймав дарунки від підданих, які приходили виявити йому свою вірність і пошану. Цар Бенґаді досяг у своєму житті всього, що можна було досягнути, і почав уже потроху нудьгувати.
Щодня на подвір’ї поряд з іншими підданими пунктуально з’являвся один смиренний жебрак.
Він приносив цареві яблуко і зникав так само тихо, як і з’являвся.
Цар, що звик приймати дорогі подарунки, дивився на ці яблука дещо зневажливо, і, як тільки жебрак відвертався, кпив з нього, а разом з царем — увесь двір.
Але жебрак цим не переймався.
Наступного ранку він приходив знову, щоб вкласти у царську долоню свій подарунок.
Цар звичним рухом приймав яблуко і одразу ж відкладав його у кошик, який спеціяльно для цієї процедури поставили біля трону. Кошик був уже майже доверху наповнений яблуками, що їх терпеливо і покірно дарував жебрак..
Якось улюблена царська мавпа взяла одне яблуко, надкусила його, а потім виплюнула і кинула цареві під ноги. Монарх онімів з дива, помітивши у яблуці блискучу перлину.
Він зразу ж наказав порозрізати всі яблука з кошика — і в кожному виявилася перлина.
Викликали жебрака, і вражений цар почав його розпитувати.
«Я приносив тобі подарунки, царю, — пояснив чоловік, — аби ти зрозумів, що життя обдаровує тебе щодня надзвичайним даром, якого ти навіть не помічаєш і викидаєш на смітник. А все тому, що в тебе надмір багатства. Найпрекраснішим з усіх дарів є день, що починається».
Сумуватиму від завтра,
А сьогодні буду щасливим:
Пощо сумувати?
Бо вітер зустрічний дме?
Пощо завтрашнім днем сьогодні терзатися?
Може, завтра роз’ясниться.
Може, завтра засвітить сонце.
І не буде причини для смутку.
Сумуватиму від завтра,
А сьогодні буду щасливим
І скажу кожному сумному дневі:
Сумуватиму від завтра Сьогодні — не буду.
(Цей вірш написав єврейський хлопчик
у ґетто в 1941 р.)
Із книжки Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»
Every morning, the mighty King Bengadi received presents from subjects who came to show him his loyalty and reverence. King Bengadi had accomplished all that he could accomplish in his life and began to be bored a little.
One humble beggar appeared punctually in the yard, along with other subjects, every day.
He brought the apple to the king and disappeared as quietly as it appeared.
The king, who was accustomed to receiving expensive gifts, looked at these apples somewhat disdainfully, and as soon as the beggar turned away, he drank from it, and with the king the whole court.
But the beggar did not care.
The next morning he came again to put his present in the royal palm.
The king in the usual motion took the apple and immediately put it in a basket, which was specially placed for the throne near this procedure. The basket was already almost to the brim with apples, which the beggar patiently and humbly gave them.
Somehow the king's favorite monkey took one apple, bit it, then spat it out and tossed it to the king's feet. The monarch was numb with wonder, noticing the brilliant pearl in the apple.
He immediately ordered to cut all the apples from the basket - and each one was a pearl.
The beggar was summoned, and the stricken king began to question him.
"I brought you presents, O king," the man explained, "to understand that life gives you every day an extraordinary gift that you do not even notice and throw into the trash. And all because you have too much wealth. The most wonderful of all gifts is the beginning of the day. ”
I'll miss you tomorrow,
And today I will be happy:
Why be sad?
Because the oncoming wind is blowing?
Why bother tomorrow?
Maybe tomorrow will be clarified.
Maybe the sun will shine tomorrow.
And there will be no cause for sadness.
I'll miss you tomorrow,
And today I will be happy
And I will say to every sad day:
I'll miss you tomorrow Tomorrow - I won't.
(This poem was written by a Jewish boy
in Ghetto in 1941)
From Bruno Ferrero's 365 Short Stories for the Soul
