Приспів:
Почуття так само згаснуть ,
як подарована тобою казка
А час вбиває твою любов ,
яка мені снилась щоночі знову й знов
1. Де погода мокра? пишу слова допоки серце мокне
Замовкни закрила душу на замок ти
Багато років… чекав дзвінок твій
А знаєш, дякую тобі за біль
Забій… мому серцю вже давно не стерти
Нестерпно мучить мою душу місяць серпень
І все те… те що було чогось варте завтра..
Квиток на потяг, кроками на Захід
Ось це, місце де заходить наше сонце
Та надалі місяць, буде нашим охоронцем
Без емоцій, кроками старого міста
В твому серці, буду я туристом, в твому серці..
Приспів:
Почуття так само згаснуть ,
як подарована тобою казка
А час вбиває твою любов ,
яка мені снилась щоночі знову й знов
2. Якось одної ночі постукала любов у шибу
Не привикну, адже вона знову зникне
Давно всі звикли до іскор щастя у душі
Але, як то кажуть, мимолітне все в житті…
В майбутті й не згадаєш моє ім*я
Як все було чудово й такі щирі почуття
Життя урок важливий провело
Й другу половину серця для тебе віднайшло
Пам*ятаю щирий сміх, вечорами викликає море сліз
Повік, пам*ятатиму ці миті, як дивилися на зорі
Мимоволі, виїдали душу невимовні болі
В рамках ночі, біль втамує сигарета
Де готуємось до злету, виривай сторінку, закінчення сюжету…
припев:
Чувство так же погаснут,
как подаренная тобой сказка
А время убивает твою любовь,
которая мне снилась каждую ночь снова и снова
1. Где погода мокрая? пишу слова пока сердце мокнет
Замолчи закрыла душу на замок ты
Много лет ... ждал звонок твой
А знаешь, спасибо тебе за боль
Убой ... моему сердцу уже давно не стереть
Невыносимо мучает мою душу месяц август
И все это ... то, что было чего-то стоит завтра ..
Билет на поезд, шагами на Запад
Вот это, место где заходит наше солнце
И в дальнейшем месяц, будет нашим охранником
Без эмоций, шагами старого города
В твоем сердце, буду я туристом, в твоем сердце ..
припев:
Чувство так же погаснут,
как подаренная тобой сказка
А время убивает твою любовь,
которая мне снилась каждую ночь снова и снова
2. Как-то однажды ночью постучалась любовь в окошко
НЕ привыкнет, ведь она снова исчезнет
Давно все привыкли к искр счастья в душе
Но, как говорится, мимолитне все в жизни ...
В будущности и не вспомнишь мое имя * я
Как все было замечательно и такие искренние чувства
Жизнь урок важен провело
И вторую половину сердца для тебя нашло
Пам * Помню искренний смех, вечерами вызывает море слез
Век, пам * ятатиму эти мгновения, как смотрели на звезды
Невольно, выедали душу неописуемые боли
В рамках ночи, боль утолит сигарета
Где готовимся к взлету, вырывай страницу, окончание сюжета ...
