Текст песни Бумбокс - 028

Вона носила квіти в волоссі,
І ними грався він і ще вітер.
Здавалося, давно вже дорослі,
Але кохали щиро, мов діти.
Відчинені серця, щирі очі,
Таких не так багато є в світі.
Лилися сльози щастя що ночі,
Обіцянки на завжди любити.
Будиночок на розі двох вулиць,
Паркан плющем осіннім завитий.
Здавалося, дощі схаменулись,
Здавалося, завжди буде літо.
Лише один дзвінок телефону,
І варто тільки їм захотіти,
Повіяло теплом з-за кордону,
А от же, неодмінно летіти….

Не обіцяй назавжди, не обіцяй на вічно,
Де твоє, моє завтра?
У скронях вітер свище.
Не обіцяй навіщо, не обіцяй, не треба.
Залежить час найблищій,
Та не завжди від тебе.

І раптом все змінилось навколо:
Проблеми, ціни, сни, сподівання.
Роз’їхалися як діти в школу:
Що першим було, стало останнім.
Їй у варшавській стальні райони,
Йому Москву бетоном залити.
Але кохання у таксофонах
Приречене на довго прожити.
Куди ведуть строкаті дороги?
Чому ви заблукали у світі?

Вас сотні, тисячі, вас мілліони
В Ізраїлі, Канаді, на Криті.
Є спогади про те, як було все.
Надія є на те, як все буде.
Нас доля стрімко течію несе,
Бо ми є не титани – ми люди….

Не обіцяй назавжди, не обіцяй на вічно,
Де твоє, моє завтра?
У скронях вітер свище.
Не обіцяй навіщо, не обіцяй, не треба.
Залежить час найблищій,
Та не завжди від тебе.

Не обіцяй кохати завжди, не обіцяй на вічно,
Де твоє, моє завтра?
У скронях вітер свище.
Не обіцяй навіщо, не обіцяй, не треба.
Залежить час найблищій,
Та не завжди від тебе.

Не обіцяй назавжди, не обіцяй на вічно,
Де твоє, моє завтра?
У скронях вітер свище.
Не обіцяй навіщо, не обіцяй, не треба.
Залежить час найблищій,
Та не завжди від тебе.

Вона носила квіти в волоссі,
І ними грався він і ще вітер.
Здавалося, давно вже дорослі,
Але кохали щиро, мов діти.

She wore flowers in her hair,
And he played with them and the wind.
It seemed a long time ago adults,
But they loved sincerely, like children.
Open hearts, sincere eyes,
There are not many of them in the world.
Tears of happiness flowed that night,
Promises to always love.
A house on the corner of two streets,
The fence is curled with autumn ivy.
The rains seemed to come to their senses,
It seemed there would always be summer.
Only one phone call,
And they should only want,
The heat blew from abroad,
But be sure to fly….

Do not promise forever, do not promise forever,
Where is yours, mine tomorrow?
The wind whistles in the temples.
Do not promise why, do not promise, do not.
Depends on the time soon,
But not always from you.

And suddenly everything changed around:
Problems, prices, dreams, hopes.
We went to school as children:
What was first became last.
She in the Warsaw steel districts,
He has to fill Moscow with concrete.
But love in payphones
Doomed to live long.
Where do the colorful roads lead?
Why did you get lost in the world?

You are hundreds, thousands, you are millions
In Israel, Canada, Crete.
There are memories of how everything was.
There is hope for how things will be.
Fate carries us swiftly,
Because we are not titans - we are people….

Do not promise forever, do not promise forever,
Where is yours, mine tomorrow?
The wind whistles in the temples.
Don't promise why, don't promise, don't.
Depends on the time soon,
But not always from you.

Do not promise to love forever, do not promise forever,
Where is yours, mine tomorrow?
The wind whistles in the temples.
Do not promise why, do not promise, do not.
Depends on the time soon,
But not always from you.

Do not promise forever, do not promise forever,
Where is yours, mine tomorrow?
The wind whistles in the temples.
Don't promise why, don't promise, you don't have to.
Depends on the time soon,
But not always from you.

She wore flowers in her hair,
And they played with him and the wind.
It seemed like adults a long time ago,
But they loved sincerely, like children.