Ілюзією прожитих віків,
Поетами написаних історій.
В маленькім місті крізь полон дощів
Навік зустрілись дві крилаті долі.
Словами не можливо розказать,
Як ті серця замріяно кохали.
в таке не міг повірить навіть Бог.
Вони ж під небом високо літали.
Таких історій дуже мало на землі,
Вони кохали дуже сильно й до нестями.
Їм дуже заздрили всі очі злі
Та не зломать любові, яка жила віками.
Дивився в її очі він, тонув,
Для неї вж він був просто ідеалом
Ніхто б тоді ніколи не збагнув,
Що може все завершитись провалом.
Чи може Бог дивився не туди.
Чи може замалий для них став світ.
Не зміг він врятувати від біди
Той ніжний і закоханий політ.
Чому трапляється таке ніхто не знає.
І виникло багато запитань.
Її він досі пристрасно кохає,
Вона ж, чомусь, не хоче цих кохань.
Навіщо все це? Як це зупинити?
Нема причин. Їх не було, повір.
Коли проходить день і наступає вечір
Він наче вітер вилітав на двір.
І дивиться у гору й тихо плаче,
Шука на небі дві ясних зорі.
Одна десь над Полтавою літає,
А інша світиться у нього у дворі.
Він падав на коліна і благає,
Щоб доля повернула ту любов.
До крику, до жалю і до нестями
Він хоче обійняти її знов.
Сюжет простий: щоночі він благає
Усе вернути і почати знов.
І хай наступить день і знов засяє
Їх спільний день, де починається любов...
The illusion of centuries lived,
Poets wrote stories.
In a small town through the rain
Two winged destinies met forever.
It is impossible to tell in words,
How those hearts dreamily loved.
even God could not believe it.
They flew high under the sky.
There are very few such stories on earth,
They loved very much and to the brim.
They were very jealous of all evil eyes
But they will not break the love that has lived for centuries.
He looked into her eyes, drowned,
For her, he was just an ideal
No one would ever understand then,
That can all end in failure.
Maybe God was not looking there.
Maybe the world has become too small for them.
He could not save from trouble
That gentle and loving flight.
Nobody knows why this happens.
And many questions arose.
He still loves her passionately,
She, for some reason, does not want these loves.
Why all this? How to stop it?
There is no reason. They were not, believe me.
When the day passes and the evening comes
It was as if the wind had blown out into the yard.
And he looks up at the mountain and cries softly,
Looking for two clear stars in the sky.
One is flying somewhere over Poltava,
And the other glows in his yard.
He fell to his knees and begged,
That fate returned that love.
To scream, to pity and to rage
He wants to hug her again.
The plot is simple: every night he begs
Return everything and start again.
And let the day come and shine again
Their day together, where love begins ...
