Ілюзією прожитих віків,
Поетами написаних історій.
В маленькім місті крізь полон дощів
Навік зустрілись дві крилаті долі.
Словами не можливо розказать,
Як ті серця замріяно кохали.
в таке не міг повірить навіть Бог.
Вони ж під небом високо літали.
Таких історій дуже мало на землі,
Вони кохали дуже сильно й до нестями.
Їм дуже заздрили всі очі злі
Та не зломать любові, яка жила віками.
Дивився в її очі він, тонув,
Для неї вж він був просто ідеалом
Ніхто б тоді ніколи не збагнув,
Що може все завершитись провалом.
Чи може Бог дивився не туди.
Чи може замалий для них став світ.
Не зміг він врятувати від біди
Той ніжний і закоханий політ.
Чому трапляється таке ніхто не знає.
І виникло багато запитань.
Її він досі пристрасно кохає,
Вона ж, чомусь, не хоче цих кохань.
Навіщо все це? Як це зупинити?
Нема причин. Їх не було, повір.
Коли проходить день і наступає вечір
Він наче вітер вилітав на двір.
І дивиться у гору й тихо плаче,
Шука на небі дві ясних зорі.
Одна десь над Полтавою літає,
А інша світиться у нього у дворі.
Він падав на коліна і благає,
Щоб доля повернула ту любов.
До крику, до жалю і до нестями
Він хоче обійняти її знов.
Сюжет простий: щоночі він благає
Усе вернути і почати знов.
І хай наступить день і знов засяє
Їх спільний день, де починається любов...
Illusion of past ages,
Poets written stories.
In small towns captured through rain
Ever met two winged fate.
Words can not possibly rozkazat,
Like the heart dreamily loved.
as such could not believe even God.
They were flying high in the sky.
Such stories are very few on the ground,
They loved very much and senseless.
They are very jealous of all the evil eye
And not love evil, who lived for centuries.
I watched her eyes he was drowning,
For her it was a VJ ideal
No one would then never realized
What are completed failure.
Can God not looked back.
Can they become too small for the world.
Could not save it from harm
That gentle and love flying.
What happens is nobody knows.
And there were many questions.
Her passion he still loves
She, for some reason, does not want these beloved.
Why all this? As it stop?
No reason. They were not, believe me.
When passing day and the following night
He flew like the wind in the yard.
I looked up the hill and quietly crying,
Look up in the sky two clear stars.
One of Poltava about flying
And the other lights in his yard.
He fell to his knees and begs
To fate returned the love.
To cry, to regret and senseless
He wants to hug her again.
The plot is simple: every night he prays
All restore and start again.
Let the day come and shine again
Their common day where love begins ...
