Ми зовсім тут, ми тихо
Ми тихо-непривітні
І вже на своє лихо
Нікому не помітні
Ми всі живемо вкупі,
У ній же й помираєм
Товчемо воду в ступах,
Бо "буде" в нас немає
Так стомлюється серце
І стомлюються ноги
Згорає все і рветься,
Вмирає край дороги
Я далі йти не стану,
Сама собі лишуся
Невже хоч раз дістану
Того, про що молюсь я?
Я зачекаю ранку,
Там сонце близько ходить
Зроблю для нього рамку,
Нехай мене народить
Я в рамці тій залишусь,
Бо гарне з мене сонце
Лиш трохи там потішусь,
А потім піду спати
Не втомлюється серце,
Не втомлюються ноги
Новим життям заб’ється
Потоптана дорога
Я дуже сильна стану,
Сама собі лишуся
Невже хоч раз дістану
Того, про що молюсь я?
We're quite here, we're quiet
We are quietly unloved
And already in his misfortune
No one is visible to anyone
We all live together,
In it we die
We grind water in stupas,
Because there will be no "will"
So tired of the heart
And the legs get tired
Everything burns and torn
The edge of the road is dying
I will not go any further,
I am left alone
At least once I will reach
What am I praying for?
I'll wait for the morning
There the sun comes close
I'll make a frame for him,
Let me give birth
I'll stay in the frame,
Because the sun is beautiful with me
Just a little fun there,
And then I'll go to bed
Does not tire the heart,
Do not get tired legs
A new life will be killed
The road is trampled
I am very strong,
I am left alone
At least once I will reach
What am I praying for?
