Текст песни Фантом-2 1996 Зоряні війни - 04. Хмари

Приспів:
Я шукаю той шлях, що веде до свободи,
Минуле розтане у плині часів,
Залишивши позаду усі перешкоди
Дорогою снів!
Я не можу побачити сонця, чи сходить?
Не хочу повірити в зламність ночей,
Але знаю про те, що світанок приходить
Для моїх очей!

На моїй дорозі колючий дріт,
Чоло пробиває холодний піт.
Очі мої стомилися зрячі,
Серце холодне, колись гаряче.
Розум пробили нащадків костьми,
Свідомість затьмарили крики гучні,
Вольне тіло моє на нарах,
Над світом Божим збирались хмари.
Вирву силу вітру, грому,
Сховаю зневіру й підступну втому,
Хоч на вустах посмішка гірка
І вже безсилою стала рука.
Вільна неволя. Гартоване небо.
Отруйні слова, що помазані медом.
Скорені голови чекають кари.
До мене у сни приходять хмари.

Сплетіння рук. Рубане слово.
Мрія прекрасна, тепер полова.
Гаряча зима і морозяне літо.
Стомлені люди і буялі квіти.
Несу у долонях сонця промінь,
Несу оживити мертвий корінь,
Несу, щоб диявол пекельним даром
Не міг збирати над світом хмари!
Прийшла пора – пора до бою!
Я не дозволю володіти собою
Гнусним устам і злим рукам
І на Голгофі збудую храм.
Чисті руки, гаряче серце,
Світлий розум, не може вмерти
Все, щоб розвіяти темні чари –
Хмари!

Приспів

На моїй дорозі колючий дріт,
Чоло пробиває холодний піт.
Очі мої стомилися зрячі,
Серце холодне, колись гаряче.
Розум пробили нащадків костьми,
Свідомість затьмарили крики гучні,
Вольне тіло моє на нарах,
Над світом Божим збирались хмари.
Вирву силу вітру, грому,
Сховаю зневіру й підступну втому,
Хоч на вустах посмішка гірка
І вже безсилою стала рука.
Вільна неволя. Гартоване небо.
Отруйні слова, що помазані медом.
Скорені голови чекають кари.
До мене у сни приходять хмари.

Сплетіння рук. Рубане слово.
Мрія прекрасна, тепер полова.
Гаряча зима і морозяне літо.
Стомлені люди і буялі квіти.
Несу у долонях сонця промінь,
Несу оживити мертвий корінь,
Несу, щоб диявол пекельним даром
Не міг збирати над світом хмари!
Прийшла пора – пора до бою!
Я не дозволю володіти собою
Гнусним устам і злим рукам
І на Голгофі збудую храм.
Чисті руки, гаряче серце,
Світлий розум, не може вмерти
Все, щоб розвіяти темні чари –
Хмари!

припев:
Я ищу тот путь, который ведет к свободе,
Прошлое растает в течении времени,
Оставив позади все препятствия
По дороге снов!
Я не вижу солнца, или сходить?
Не хочу поверить в зламнисть ночей,
Но знаю о том, что рассвет приходит
Для моих глаз!

На моей дороге колючую проволоку,
Лоб прошибает холодный пот.
Глаза мои устали зрячие,
Сердце холодное, когда жарко.
Разум пробили потомков костьми,
Сознание затмили крики громкие,
Вольное тело мое на нарах,
Над миром Божьим собирались тучи.
Воронку силу ветра, грома,
Скрою уныние и коварную усталость,
Хотя на устах улыбка горка
И уже бессильной стала рука.
Свободная неволя. Закаленное небо.
Ядовитые слова, помазаны медом.
Покорены председателя ждут казни.
Ко мне в сны приходят облака.

Сплетение рук. Рубленое слово.
Мечта прекрасная, теперь половая.
Горячая зима и морозный лето.
Утомленные люди и изобиловали цветы.
Несу в ладонях солнца луч,
Несу оживить мертвый корень,
Несу, чтобы дьявол адским даром
Не мог собирать над миром тучи!
Пришла пора - пора в бой!
Я не позволю владеть собой
Гнусно устам и злым рукам
И на Голгофе построю храм.
Чистые руки, горячее сердце,
Светлый ум, не может умереть
Все, чтобы развеять темные чары -
Облака!

припев

На моей дороге колючую проволоку,
Лоб прошибает холодный пот.
Глаза мои устали зрячие,
Сердце холодное, когда жарко.
Разум пробили потомков костьми,
Сознание затмили крики громкие,
Вольное тело мое на нарах,
Над миром Божьим собирались тучи.
Воронку силу ветра, грома,
Скрою уныние и коварную усталость,
Хотя на устах улыбка горка
И уже бессильной стала рука.
Свободная неволя. Закаленное небо.
Ядовитые слова, помазаны медом.
Покорены председателя ждут казни.
Ко мне в сны приходят облака.

Сплетение рук. Рубленое слово.
Мечта прекрасная, теперь половая.
Горячая зима и морозный лето.
Утомленные люди и изобиловали цветы.
Несу в ладонях солнца луч,
Несу оживить мертвый корень,
Несу, чтобы дьявол адским даром
Не мог собирать над миром тучи!
Пришла пора - пора в бой!
Я не позволю владеть собой
Гнусно устам и злым рукам
И на Голгофе построю храм.
Чистые руки, горячее сердце,
Светлый ум, не может умереть
Все, чтобы развеять темные чары -
Облака!