Я часто думаю, чому ти так самотня,
Одна з найкрасивіших доль у світі.
Ці сірі очі, пильні, сумовиті,
Чому ви не знаходите нікого, крім дзеркал?
А в дзеркалах себе і суть свою подвійну,
Ледь-ледь прикриту інеєм чекання,
Росою часу, терпінням дзвону,
Як іще мені тебе назвати?
Приспів:
І та любов, яка тебе знайде,
Тебе ж і знищить. Я люблю тебе!
І та любов, яка тебе знайде,
Тебе ж і знищить. Я люблю тебе!
А може ти загинеш як сніжинка на долоні,
Коли чиєсь тепло зруйнує цю самотність.
І може ця самотність - лише форма
Твоєї ідентичності п’янкої.
I often think why are you so lonely,
One of the most beautiful destinies in the world.
These gray eyes, vigilant, sad,
Why don't you find anyone but mirrors?
And in the mirrors themselves and their essence is double,
Slightly covered with frost waiting,
The dew of time, the patience of the bell,
What else should I call you?
Chorus:
And the love that will find you,
It will destroy you. I love you!
And the love that will find you,
It will destroy you. I love you!
Or maybe you'll die like a snowflake on your palm,
When someone's warmth destroys this loneliness.
And maybe this loneliness is just a form
Your identity is intoxicating.
