в момент коли ходиш старими стежками
тими де колись ступали твої маленькі ніжки
ще не впевнені
але цілеспрямовані
коли дивишся на будинок і шукаєш вікно
з якого колись дивилась на світ
який здавався занадто великим
коли твоя вулиця
що колись мерехтіла густим листям дерев
перетворилась на черговий магазин з непотребом
коли твої улюблені книги
з барвистими веселими малюнками
покрилися пилом
коли твоє улюблене печиво з молоком
вже не таке смачне
як колись
коли ти не помічаєш салют
і закриваєш вуха
бо він вже не такий казковий
коли тобі начхати на свята
і твій день народження -
лише черговий календарний день
розумієш -
дитинство проходить занадто швидко
навіть якщо ти ще дитина
at the moment when you walk the old paths
those where your little feet once walked
not sure yet
but purposeful
when you look at the house and look for a window
from which she once looked at the world
which seemed too big
when your street
that once shimmered with thick leaves of trees
turned into another store with no need
when your favorite books
with colorful funny pictures
covered with dust
when your favorite cookies with milk
not so tasty anymore
as before
when you don't notice the salute
and you close your ears
because he is no longer so fabulous
when you sneeze on holidays
and your birthday -
only another calendar day
you understand -
childhood is too fast
even if you are still a child
