(Сл. Василя Стуса)
Напевне, так і треба —
судилося бо так:
упали зорі з неба
і надломили мак.
Така знялася хвища —
ні неба, ні землі,
лиш чорне кладовище
по нищеній ріллі.
Залопотіла злива,
мов залива — гай-гай!
Кохана, будь щаслива!
Коханий мій — бувай!
(After Vasily Stus)
Probably so -
it was judged as follows:
the stars fell from the sky
and broke the poppy.
Such was the wave -
neither heaven nor earth,
just a black cemetery
on the plowed arable land.
An overcast storm,
like a bay - hai-hai!
Beloved, be happy!
My beloved - goodbye!
