Текст песни Фіолет - Прийми або

любиш не любиш. люблю не люблю.
граю не граю. ліплю не ліплю.
вірю не вірю. горю не горю.
збуди мене зранку, я так міцно сплю,
що ночі вриваються в ранки чумні, і я не знаходжу опори,
куди ми сьогодні і що це за дні?

ми голі, ми босі та горді.
я сонний.
ти кажеш, що то моє все.
і жодні ""долоні"", ""моря"" і ""пусте""...

у нашому ліжку триває війна. бої подушками і вище,
під ковдрою фронт, у кімнаті зима вітрами осінніми свище.
за стінами битими стогне життя, сусіди схотіли дитину,
ти знаєш, я псих, часом я це не я, до батька ще рано, хоч сином
хорошим я бути теж не навчивсь, і відданим другом не вдався,
та й з братом не вийшло, хоч я і миривсь,
ти ж кажеш, що гарним коханцем
виходить. і вистачить, це головне, до дупи канони і рамки,
знайшовши себе й ти знайшовши мене,
кричиш, наче зірвано лямки.

бо буцімто сонним назвав я тебе ім'ям не твоїм й не помітив...
ну так, це буває, це суто моє, прийми, або на хуй, за вітром.

а ти.. та ти йобнута, віриш чи ні?.. на всі свої мрії і гроші,
купляєш книжки і трапляються дні,
не те щоб погані, не те щоб хороші,
та зайва десятка тобі б саме раз, хоча б молоко, ти так любиш,
та ні... весь Ремарк, весь Набоков і нас
накормлять їх янгольські душі.
і добре, що в тебе існую десь я, такий непомірно холодний,
і добре, що зайві в кишені лежать, і добре, що цілодобові
крамнички по місту, зупинки нічні, притягують п'яних поетів,
і ось в оберемку несу я тобі любов'ю набиті пакети.

я сонний. то ніч, після ігор усіх, я схожий на Будду і вище.
під ковдрою спокій, в кімнаті зима вітрами осінніми свище.
і хай я ніякий і йобнута ти, і хай нас не любить це місто,
я б радше подох, аби тільки не йти дорогами рівними й звісно,
ще сонним не раз іменами чужими назву я тебе й не помічу...
ну так, це буває, це суто моє, як добре, що люди не вічні.

Вы не любите. Я не люблю.
Я не играю. Я не придерживаюсь.
Я не верю. Я не хожу горе.
По утрам, я так твердо сплю, я сплю,
Эти ночи врываются в раны чумы, и я не нахожу ада,
Где мы сегодня и что это за дни?

Мы голые, мы босиком и гордимся.
я сонный.
Вы говорите, что это мое все.
И нет "" ладони "," моря "и" пустые "" ...

В нашей постели война. Боевые подушки и выше,
Под одеялом фронта, в комнате зимой ветры осеннего свища.
За стенами избитых стонов жизни, соседи хотели ребенка,
Вы знаете, я психо, иногда я не я, для моего отца слишком рано, хотя сын
Хорошо, что меня тоже не изучалось, а верный друг не преуспел,
И это не сработало с моим братом, хотя меня наделили,
Вы говорите, что хороший любовник
Оказывается. И достаточно, это главное для задницы и рамки канона,
Найти себя, и ты найдешь меня,
Вы кричите, как будто ремни разорваны.

Потому что, как будто сонен, я назвал тебя по имени, а не твое и не заметил ...
Ну, это случается, это чисто мое, взять или в член, на ветру.

А вы .. и вы Yumbut, верите или нет? .. для всех ваших мечтаний и денег,
Вы покупаете книги, а дни случаются,
не так плохо, не так хорошо,
Да, ты был бы дюжиной один раз, по крайней мере, молоко, ты так много любишь
И нет ... все замечание, все Набоков и нас
Они будут кормить их ангельскими душами.
И хорошо, что у меня есть где -то, что я, так много холодно,
И хорошо, что дополнительное в кармане лежит и хорошо, так как круглосуточно
Магазины по городу, ночные остановки, притягивают пьяных поэтов,
И здесь, в обертках, я ношу тебя с любовью фаршированными пакетами.

я сонный. Той ночью, после всех игр, я выгляжу как Будда и выше.
Под одеялом мира, в комнате зима с ветром осенним свищом.
И позволь мне нет, а ты - ты, и дай не любить этот город,
Я бы предпочел быть ошеломлен, чтобы не идти по равным дорогам и, конечно,,
Все еще спать не раз имена других, я не замечу вас ...
Ну, это случается, это чисто мое, насколько хорошо люди не вечные.