(Сл. Дмитра Павличка)
Як би я знав, де ти живеш,
Дивився б крізь вікно знадвору,
Як ти виходиш із одеж,
І входиш в мрію снів прозору.
Та я не знаю… Не дано,
Бо ми з тобою не знайомі,
Та чом же те твоє вікно
Горить в космічному огромі?
Я там стояв би цілу ніч,
Щоб знову бачити, як вранці
Злітає сон із твоїх віч,
І ти встаєш в прозорій тканці.
Коли дивлюсь на небеса,
Я те вікно щоночі бачу,
І сходить золота краса
В мою фантазію чортячу.
Та я не знаю… Не дано,
Бо ми з тобою не знайомі,
Та чом же те твоє вікно
Горить в космічному огромі?
Як би я знав, де ти живеш,
Як би я знав, як би я знав
Як би я знав, як би я знав
(СЛ. Дмитрий Павличка)
Как будто я знал, где ты живешь,
Будет смотреть сквозь окно крупным планом,
Как вы выходите из одежды,
И пойти во сне мечта прозрачного.
И я не знаю ... не дано,
Ибо мы не знакомы с вами,
И твое окно
Ожоги в космосе сток?
Я бы стоял там на всю ночь,
Чтобы увидеть снова, как утром
Мечта из вашего лица,
И вы встаете в прозрачных водах.
Когда я смотрю на небеса,
Я окна каждую ночь, я вижу,
И идет по золотой красоте
В моей фантазии богиня.
И я не знаю ... не дано,
Ибо мы не знакомы с вами,
И твое окно
Ожоги в космосе сток?
Как будто я знал, где ты живешь,
Как бы я узнал, как я знал
Как бы я узнал, как я знал
