В портфелі книги догори дригом,
пусті коробки грудневим снігом,
Покриті як рядками свого щоденника.
На ватман небо, вест світ для тебе,
а на столі гарячий чай з медом,
І твоїх рук дитячих ванільна естетика.
І в небі вітер дерева гріти,
не буде більше до наступного літа,
Закрий своє вікно і хай лютує хуртелиця.
Ти десь сумуєш, а я в дорозі,
в широти наші летять морози,
І хай за шторами сніг килимом стелиться.
На стінах літо, в долонях світло,
з очей твоїх щось невидиме збігло,
Я олівцем домалюю сльози твого щастя.
Троянди солоду, ми надто молоді,
щоб берегти свої сонця на холоді,
Закрий хочеш двері і під ковдру ховайся.
In the book portfolio upside down,
empty boxes with December snow,
Covered like the lines of your diary.
On the Whatman heaven, lead the world for you,
and on the table hot tea with honey,
And your children's hands vanilla aesthetics.
And in the sky the wind will warm the trees,
will not be until next summer,
Close your window and let the blizzard rage.
You're sad somewhere, and I'm on my way,
frosts fly in our latitudes,
And let the snow cover the carpet behind the curtains.
Summer on the walls, light in the palms,
something invisible has escaped your eyes,
I paint the tears of your happiness with a pencil.
Malt roses, we are too young,
to keep their sunshine in the cold,
If you want to close the door and hide under a blanket.
