Текст песни Франик - Сам

Сам

Скрипить підлога в моїм коридорі – я її топтав ногами.
Тепер караю свій папір своїми грішними словами.
Папери всі мої слова ковтають, загрібають, проклинають
І доводять всім і вам, що я тепер сам.
Хтось щось мені говорить, розпинається, доводить,
Вчить жити правильно, долати перешкоди...
Та іди ти!.. Якщо ти вмієш ще ходити по тім світі.
Я маю свою голову, нею вмію сам варити.
Я знав людей, я бачив їх, я з ними спілкувався,
Мав братів і друзів – в них розчарувався.
І тепер сиджу в кімнаті сам, дивлюся у вікно.
Я бачу те, що бачив завжди, я бачу те ж саме лайно.
Воно існує вже давно, ще як з’явилося життя,
Як перші люди вчинили перше кровопролиття.
Того гною до х**, але його віддам я вам.
Залишаюся без нього, просто краще буду сам.
Переглядаючи старі фотоальбоми своїх спогадів,
Блукаючи тенетами минулих здогадів,
Я чую крики із підвалу свого дитинства,
Я бачу кроки позмітало, а світ змінився не накраще.
І дихати стало мені важче. Почуття довіри вже пропало
Чи просто впало в яму, де похована моя наївність і простота.
Перекрийте крани, мені і так погано. Я тепер сам.
Можливо вдень, можливо серед ночі
Я напишу заповіт. Залишу в спадок очі вам.
Побачите те, що бачив я за все життя
І зрозумієте мене, чому хотів я бути сам.

Сам

Поймать пол в моем коридоре - я топтал ее ногами.
Теперь наказание его бумаги с его греховными словами.
Бумаги Все мои слова проглотить, падая, проклятие
И доказать всем, и вы, что я сейчас.
Кто-то говорит мне, заклинание, доказывает,
Учит правильно жить, преодолевать препятствия ...
И вы! .. если вы знаете, как ходить в мире.
У меня есть голова, я могу приготовить себе.
Я знал людей, я их видел, я общался с ними,
Имел братья и друзья - они были разочарованы.
А теперь я сижу в комнате, я смотрю в окно.
Я понимаю, что я видел всегда, я вижу то же самое дерьмо.
Это было давным-давно, как оказалось жизнь,
По мере того как первые люди совершили первое кровопролитие.
Это навоз х **, но я дам вам.
Я остаюсь без него, просто лучше я буду.
Просмотр старых фотоальбомов своих воспоминаний,
Бродя тонн прошлых догадок,
Я слышу, кричу из моего детства подвала,
Я вижу шаги сдавались, и мир не изменился.
И дыхание стало тяжелее. Чувство доверия уже нет
Будь просто упал в яму, где моя наивность и простота захоронены.
Накройте краны, мне и так плохо. Я сейчас.
Может быть, во второй половине дня, возможно, в ночное время
Я буду писать завещание. Оставляя наследство вам.
Посмотрите, что я видел за жизнь
И понять, почему я хотел сам.